Цікаві факти

Сьогодні ніхто не може обійтися без комп’ютерів. Наведемо цікаві факти про комп’ютерні віруси — ця тема досить актуальна.

Один з серйозних вірусів. Стережіться!

Говорячи про цікаві факти про комп’ютерні віруси згадаємо — першопрохідцями в справі створення комп’ютерних вірусів вважаються програмісти з Пакистану. Не захотівши, щоб їх програми використовувалися безкоштовно, вони почали постачати свою розробку вірусом, що починала шкідництво при спробах скопіювати програму.

Самим нешкідливим порахували вірус з назвою «Blaster», він же — Lovesan, Lovsan, він же — MSBlast. Пік епідемії цього «хробака» припав на серпень 2003 року. Все почалося з виявлення уразливості в ОС Windows, обумовленої переповненням буфера. В результаті з’явилися програми-віруси, найбільш відомим представником і став «Blaster». Потрапивши в комп’ютер, цей черв’як формує довільні IP-адреси, а потім вже розшукує різноманітні уразливості в обчислювальній системі своєї жертви. Після цього, заразивши електроніку, повторював цикл.

На згадку фахівців буквально врізався вірус з назвою «Чорна п’ятниця». Після потрапляння в систему підступний вірус затаюється, а активізація відбувається в п’ятницю, яка випадає на 13-е число.

Деякі віруси настільки малі, що здатні впровадити свою ДНК бактерії через їх мікроскопічні волоски, з допомогою яких вони рухаються.
Віруси можуть заражати одноклітинні організми, бактерії, гриби, рослини, тварин і навіть інші віруси - тобто всі типи живих істот, що мешкають на планеті Земля
В людських клітинах, так само як і в клітинах тварин, існують деякі непотрібні освіти. Вчені вважають, що це віруси, які прижилися в нас у результаті еволюції.
У людському геномі присутні вірусні осколки, які беруть участь у розвитку ракових захворювань у людини.
Віруси несуть не тільки шкоду. Під час вагітності деяка частина протеїнів, закодована вірусним геном, коригує імунну систему матері таким чином, щоб вона не отторгала ембріон під час його розвитку.
У позаминулому столітті в Австралії відбулося катастрофічне збільшення популяції кроликів, що призвело до знищення багатьох видів рослин на величезній території родючих земель. З кроликами намагалися боротися багато десятків років, але безрезультатно. В середині 20 повік з кроликами вирішили боротися за допомогою вірусу міксоматозу, що призвело до п'ятикратного скорочення числа тварин.
Віруси існують у всіх екосистемах, та являють собою найчисельнішу біологічну форму на планеті.
Вони не здатні на синтез білка, що відрізняє їх від інших живих організмів. Для цього процесу вони занадто малі.
Їх біологічне походження на землі досі неясно. Простежити історію їх розвитку на планеті не представляється можливим, оскільки віруси не залишають після себе жодних копалин слідів, які можна було б використовувати в доказі тієї чи іншої наукової теорії.

Перший комп’ютерний вірус, який поширився за межі машини автора, отримав назву Elk Cloner. Написаний він був в 1982 році Річем Скрента і орієнтувався на комп’ютери Apple.
Перше спамерське повідомлення було відправлено в 1978 році в мережі Arpanet 400 підключеним користувачам. Воно включало невеликий патч від Dіgіtal Equіpment Corporatіon для нових комп’ютерів Decsystem-20, який далеко не всім був потрібний.
Комп’ютерний хробак CodeRed, який вийшов у світ 19 липня 2001 року, за 14 годин заразив більше 300 тисяч комп’ютерів і обійшовся компаніям в 2,6 мільярда доларів.
Перший комп’ютерний баг був знайдений Грейс Мюррей Хопер, яка працювала з комп’ютерами Mark ІІ. Під час збою, жінка перевірила реле й виявила міль, яка залетіла туди і стала причиною неполадки. Це був перший випадок, коли слово “баг” використовувалося для позначення різних проблем у софті або залізі.
Першою людиною, арештованою за спам у системах миттєвих повідомлень (типу ІCQ) став 18-літній Ентоні Греко 21 лютого 2005 року.
В 1991 році відомий вірусмейкер Dark Avenger зарелізував MtE (Mutatіon Engіne) – алгоритм, що дозволяє вірусам мутувати у більш ніж 4 мільярди різних форм, значно утрудняючи їхнє знаходження антивірусами.
Обороти засобів у комп’ютерному фрауді, як мінімум, в 4 рази перевищують кількість грошей, викрадених звичайними видами злочинів.
Спам становить більше 70% всіх емейлів, що проходять у мережі. За рахунок затраченого часу на видалення працівниками спама, компанії втрачають більше 10 мільярдів доларів щорічно.
В 2004 році компанії Mіcrosoft і SCO Group пообіцяли виплатити по 250 тисяч доларів кожному, хто допоможе владі заарештувати автора комп’ютерного хробака Mydoom. У січні цей черв’ячок вразив увесь світ швидкістю поширення, а основною його метою було здійснення DoS атак на комп’ютери вищезгаданих компаній. Незважаючи на те, що різні версії Mydoom виходили аж до лютого 2005 року, автора так і не знайшли.
В 1992 році все комп’ютерне співтовариство зі страхом очікувало, коли настане 6 березня. У цей день очікувалося, що вірус Mіchelangelo обрушить всю комп’ютерну мережу і наведе справжній технологічний хаос. Але побоювання не виправдалися, судний день пройшов практично безболісно.
Хробак Морріса, що в 1988 році обрушив тисячі комп’ютерів ARPAnet, не був деструктивним. Такі наслідки були викликані помилкою в одному єдиному символі, зробленою автором, у результаті чого хробак став некерованим.

Самим нешкідливим порахували вірус з назвою «Blaster», він же — Lovesan, Lovsan, він же — MSBlast. Пік епідемії цього «хробака» припав на серпень 2003 року. Все почалося з виявлення уразливості в ОС Windows, обумовленої переповненням буфера. В результаті з’явилися програми-віруси, найбільш відомим представником і став «Blaster». Потрапивши в комп’ютер, цей черв’як формує довільні IP-адреси, а потім вже розшукує різноманітні уразливості в обчислювальній системі своєї жертви. Після цього, заразивши електроніку, повторював цикл.
На згадку фахівців буквально врізався вірус з назвою «Чорна п’ятниця». Після потрапляння в систему підступний вірус затаюється, а активізація відбувається в п’ятницю, яка випадає на 13-е число.

Віруси не є живими істотами. У них немає клітин, вони не вміють перетворювати їжу в енергію, і без "господаря" це всього лише невеликі згустки хімічних речовин.

Однак віруси не є мертвими – у них є гени, вони розмножуються, для них діють процеси природного відбору.

Вчені не могли виявити віруси до 1892 року, коли російський мікробіолог Дмитро Івановський довів, що зараження тютюнових рослин відбувається за допомогою істот, набагато менших ніж бактерії. Ці істоти виявилися вірусом, а конкретно – вірусом тютюнової мозаїки.

Американський біохімік Вендель Стенлі виділив вищезгаданий тютюновий вірус у чистому вигляді як голчасті протеїнові кристали, за що отримав Нобелівську премію у 1946 році в області хімії.

Деякі віруси впроваджують свою ДНК в бактерію через порожнисті волоски, які присутні у багатьох бактерій.

Віруси (Звук Вимова. Від лат. virus — отрута) — неклітинні форми живих організмів[1] , які складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки, зрідка включаючи інші компоненти (ферменти, ліпідні оболонки тощо). Віруси займають екологічну нішу облігатних внутрішньоклітинних паразитів, розмножуючись тільки в живих клітинах, вони використовують їхній ферментативний апарат і перемикають клітину на синтез зрілих вірусних часток — віріонів. Поширені всюди. Викликають хвороби рослин, тварин і людини. Існує декілька механізмів антивірусного захисту організму людини. Один із них — синтез інтерферону, протеїну, що бере участь в блокуванні розповсюдження вірусної інфекції між сусідніми клітинами. Розділ біології, що вивчає віруси називається вірусологією.

Ныне существует немало разновидностей вирусов, различающихся по основному способу распространения и функциональности. Если изначально вирусы распространялись на дискетах и других носителях, то сейчас доминируют вирусы, распространяющиеся через локальные и глобальные (Интернет) сети. Растёт и функциональность вирусов, которую они перенимают от других видов программ.

В настоящее время не существует единой системы классификации и именования вирусов (хотя попытка создать стандарт была предпринята на встрече CARO в 1991 году). Принято разделять вирусы:

по поражаемым объектам (файловые вирусы, загрузочные вирусы, сценарные вирусы, макровирусы, вирусы, поражающие исходный код);
файловые вирусы делят по механизму заражения: паразитирующие добавляют себя в исполняемый файл, перезаписывающие невосстановимо портят заражённый файл, «спутники» идут отдельным файлом.
по поражаемым операционным системам и платформам (DOS, Windows, Unix, Linux, Android);
по технологиям, используемым вирусом (полиморфные вирусы, стелс-вирусы, руткиты);
по языку, на котором написан вирус (ассемблер, высокоуровневый язык программирования, сценарный язык и др.);
по дополнительной вредоносной функциональности (бэкдоры, кейлоггеры, шпионы, ботнеты и др.).

Я ужасно удивлен